Яка в біса різниця наскільки красиво ти вмієш писати? Головне, правильно продати те лайно, яке вийшло з під твоєї руки. І грамотно переконати всіх навколо, що твоє писемне лайно - найдухмяніше, найприємніше на смак, не залишає по собі слідів на одязі, відчищає іржу з мізків та назавжди позбавляє лупи та параноїдальних нахилів.

А чого це я раптом вирішив так написати? Та просто потрапила до рук книжечка однієї гламурної московської курвографоманки Оксани Робскі з милою назвою Кежуал. Прочитав я її. Скривився. Потім взяв до рук і перечитав певні місця ще раз. І скривився знову.

Ні, я чудово розумію як таку фігню можна написати. Це дуже навіть просто. Сідаєш собі на літньому майданчику улюбленого ресторанчика, відкриваєш ноутбук і у Ворді сто разів пишеш слово "гламур", потім сто разів "кокс", потім "Рубльовка", потім "секс" ну і ще трохи подібної словесної діареї. Потім рендомом ті слова перемішуєш, дописуєш кілька історії з власного життя та оформлюєш цю фекалоїдну масу згідно з канонами формату "глянцевий журнал для псевдоаристократії та блондинок". Коли "куля" з гівна буде остаточно виліплена - знаходиш спонсора і ось ти вже "папулярная пісатєльніца", від творів якої пісяють окропом представники все тієї ж цільової аудиторії, про яку йшлось вище.

Я не розумію іншого - наскільки повинно деградувати людство, щоб таку фігню називати літературою. Краще б Еко читали.