|
Андрій Тимчишин-Валевський
|
|
|
| Ранок добрий! |
[26 Feb 2007|11:23am] |
| [ |
mood |
| |
content |
] |
| [ |
music |
| |
DeVotchKa - How It Ends |
] |
Дуже навіть добрий. Бо відчуваю я, що весна прямує до нас. І від того настрій у мене такий чудовий, що посмішка з обличчя не сходить.
Так, пішов я писати пост про Оскар. І байдуже, що це сьогодні буде самою насущною темою. Написати кілька слів таки хочу.
|
|
| Оскар 2007 |
[26 Feb 2007|01:20pm] |
|
Ось і завершилась 79-та церемонія вручення попсового але від того не менш цікавого "Оскара". На жаль, початок церемонії я банально проспав але все-таки потім встиг долучитись до перегляду більшої частини цього кінематографічного пандемоніуму.
Отже, зараз я трішки пройдусь по номінаціям і напишу свої думки та враження.
Кращий фільм:
• «Вавілон»
• «Відступники»
• «Листи з Іводзіми»
• «Маленька Місс Щастя»
• «Королева»
Якщо чесно, то я всіма фібрами душі вболівав за "Маленьку Місс Щастя". Це взагалі один з тих фільмів, які останнім часом викликали в мене справжній шквал емоцій . Я вже не кажу про те, що саундтрек до цієї стрічки крутиться в моєму плеєрі майже щодня. Але виграли "Відступники". Зрештою, тут немає чому дивуватись. Містер Скорсезе повинен був отримати Оскар. Просто повинен був. Бо якщо б він його не отримав цього року, то наступної можливості в його житті могло б і не бути. Я звісно бажаю йому довгих років життя та ще багатьох хороших фільмів, але ми вже встигли пересвідчитись, що за хороші фільми Мартіну чомусь Оскарів не дають. Ну, зате тепер він має статуетку за "Відступників". Ну і звісно радує те, що статуетку не дали Клінту Іствуду. Їх у нього і так до фіга, може й перебитись.
|
|
| Zosia Zija Photography |
[26 Feb 2007|03:12pm] |
| [ |
mood |
| |
crazy |
] |
| [ |
music |
| |
The Fratellis - Creepin Up the Backstairs |
] |
|
|
| Music | Soundtrack | Little Miss Sunshine (2006) |
[26 Feb 2007|04:54pm] |
| [ |
mood |
| |
content |
] |
| [ |
music |
| |
The Libertines - Radio America |
] |
„Маленька Міс Радість” – історія про справді дивних людей. Дідусь сидить на наркотиках і любить груповий секс, внук обожнює Ніцше та дає обітницю мовчання, батько і мати живуть як звичайні середньостатистичні лузери, товста донечка мріє про перемогу в конкурсі краси, а дядечко-гей тільки й думає про те, як би покінчити з власним життям. Справжній пандемоніум, який вражає до глибини душі й наповнює свідомість приємними емоціями та враженнями.
Однак ця картина втратила б левову частку свого наївно-романтичного шарму, якби не музичний супровід, який допомагає перетворити видиме на щось більш цілісне та вражаюче. І хай надпис "various artists" на обкладинці диску з офіційним саундтреком Little Miss Sunshine вас не лякає. Адже насправді, це цілісне й гармонійне музичне полотно відтворене композитором Майклом Данна в тісному тандемі з денверським кабаре-колективом DeVotchKa та ще кількома не менш іменитими й не менш чудернацькими виконавцями.
Учасники DeVotchKa старанно виплітають шалені музичні полотна, прикрашені голосом фронтмена Ніка Урата, вокал якого схожий водночас на Роя Орбісона та Стефіна Меррітта. Ну а додаткових фарб до палітри додав ліричний інді-трубадур Sufjan Stevens зі своєю "No Man's Land", "Catwalkin'" Тоні Тісдейла та ремікс класичної "Superfreak" Ріка Джеймса. В результаті ми отримуємо добрий і світлий фільм про вічні цінності з музикою, яка якнайкраще пасує тому, що ми бачимо на екрані.
(с) журнал "Cinema"
|
|
| Димна Суміш @ Бочка на Хмельницького |
[26 Feb 2007|11:36pm] |
|
Концерти "Димної Суміші" - для мене це завжди маленька персональна подія. Позитивна атмосфера, спілкування з друзями і звісно ж чудова музика. А її сьогодні було просто до фіга! І байдуже, що звук спочатку гуляв біс зна де - все-таки потім він повернувся в рідні пенати і звучав досить прийнятно. Хоча яка в біса різниця як те все звучало - головним був шалений драйв, який сповнював все і вся. Хлопці, як і завжди, викладались на всі сто відсотків. Сашко стрибав по сцені так, що здавалось йому мало не тільки того обмеженого апаратурою простору, але й всього закладу. І так само музика - виривалась з динаміків, захоплювала свідомість слухачів і трусила стінами "Бочки".
Єдине що трішки дратувало - це відсутність вентиляції та відсутність мізків у тих, хто смалив цигарки прямо на танцполі. Але то вже нюанси, які на загальну картину аж ніяк не впливають.
Амінь.
|
|
|
|
