| Photos by Chip Forelli |
[20 Jul 2006|10:51am] |
| [ |
mood |
| |
cheerful |
] |
| [ |
music |
| |
Red Hot Chilli Peppers - Slow Cheetah |
] |
|
|
| ... |
[20 Jul 2006|02:52pm] |
| [ |
mood |
| |
thoughtful |
] |
| [ |
music |
| |
Xiu Xiu - Vulture Piano |
] |
Вже чорт зна який день мене бісить все на світі. Все. Навіть я сам. Єдине що хоч якось рятує - це робота. Можна відволіктись від сторонніх думок й заповнити мізки тягучою рекламною масою. Добре що хоч це мене не дратує. І дозволяє не думати про всіляке лайно, яке чомусь вирішило вилізти назовні протягом такого короткого часу. Але лайна чомусь занадто багато. І це мене дратує. Я навіть починаю кидатись на близьких мені людей, що взагалі переходить будь-які нормальні межі. Мені просто треба побути наодинці. От і все.
А ще вчора я раптово зрозумів, що боюсь смерті. Розуміння того прийшло якось миттєво. Лежав я в ліжку, намагався заснути і "насолоджувався" болісним ниттям в серці. І раптом в голові замайоріла думка - що ось зараз мій кровонасос може просто взяти і зупинитись. От зупинитись і все. І я банально здохну в своєму ж ліжку. Ця думка витіснила з мізків всі інші й розрослась до вселенських розмірів. Так, я просто перелякався. Перелякався так сильно, що мене аж всього почало трусити. А потім раптово попустило. Бо в свідомості визріла дика злість на самого себе і на саму смерть, яка може прийти так безглуздо і раптово. Мізки одразу очистились від всілякого лайна, а вже через кілька хвилин я спокійно заснув. На ранок і не думав про те що сталось. Поки дорогою на роботу серце не закололо знову. Ех, треба таки до лікаря сходити та вітамінки попити.
|
|
| Робочі моменти |
[20 Jul 2006|03:31pm] |
| [ |
mood |
| |
creative |
] |
| [ |
music |
| |
Royal Philharmonic Orchestra - Bohemian Rhapsody |
] |
(с) моє
|
|
